Дорогий народе!

 

8 травня Україна та вільний світ згадують про шість страшних років в історії людства. З 1939-го по 1945-й… Роки, які забрали життя мільйонів людей, зокрема 8 мільйонів українців. Роки окупації та звірств, кровопролитних боїв, бомбардувань, блокад і масових страт, Голокосту. Усього зла, яке нацизм приніс світу, приніс на нашу землю.

Різні народи в єдності, у союзництві у складі антигітлерівської коаліції протистояли злу. Народи Європи й Америки… Азія, Австралія, Африка – кожен має власну історію боротьби в тій війні, але спільну історію перемоги.

Саме 8 травня велич перемоги над нацизмом згадує більшість народів світу. Світ вклоняється перед усіма, хто захищав і захистив життя. Хто скидав нацистські прапори на звільненій території та хто відчиняв ворота концтаборів. Хто повертав народам свободу, хто знищив і засудив нацистське зло.

Саме 8 травня 1945 року набрав чинності акт про беззастережну капітуляцію вермахту. Саме 8 травня світ вшановує пам’ять усіх, чиї життя були забрані тією війною. Це чиста історія, без ідеологічних домішок. І це – історія нашого народу, наших союзників, усього вільного світу.

Сьогодні ми повертаємо її нашій державі.

Сьогодні я подаю до Верховної Ради України законопроект, яким пропонується встановити 8 травня Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.

Ми ніколи не забудемо внесок українського народу в перемогу над нацизмом. І нікому не дамо стерти роль українців у цій перемозі, наших людей, того покоління, про яке бережемо пам'ять майже в кожній нашій родині.

Ми не дозволимо присвоїти спільну перемогу народів антигітлерівської коаліції й не дамо брехати, ніби перемога могла відбутись і без участі якоїсь країни чи народу.

Зло ми знищували разом! Так само, як разом протистоїмо зараз аналогічному злу.

Згадуючи героїзм мільйонів українців у тій війні проти нацизму, ми бачимо такий же героїзм у діях наших воїнів зараз – нащадків тих, хто здобув перемогу – капітуляцію нацизму того дня, 8 травня 45-го року.

І ми пишаємося героїзмом українського народу! Тоді й зараз.

Зло, на жаль, повернулося. Як тоді зло рвалося до наших міст і сіл, так і зараз це робить. Як тоді вбивало наших людей, так і зараз це робить. Хоч зараз інший агресор, але та сама мета – поневолення або знищення.

І так само, як і в Другій світовій війні, ми зараз не наодинці проти зла. Ми б’ємося проти нього разом так само – з усім вільним світом. З державами й народами, які творили тоді спільну перемогу. Які, пам’ятаючи страшні роки тієї війни, не кажуть  «Можем повторить!», а захищають сенс слів «Ніколи знову!» Які не зрадили памʼяті своїх героїв і бережуть силу наших спільних цінностей – людського життя та свободи, рівності й гідності та світу без ксенофобії й антисемітизму, без расизму й нетерпимості, без ідеологій ненависті.

Ми боролися тоді й боремося зараз заради того, щоб ніхто й ніколи знову не поневолював інші народи й не знищував інші країни. І все те старе зло, яке сучасна Росія повертає, буде розбите так само, як і нацизм був розбитий.

На противагу нашим ідеалам цей ворог знову поставив агресію та анексію, окупацію й депортацію, масові вбивства й катування, бомбардування міст і спалення сіл. На все це буде відповіддю наша перемога! Перемога України та вільного світу. Звільнення наших земель. Повернення наших людей. Захист наших цінностей. І обов’язково – справедливість, обов’язково – правосуддя проти рашистської ідеології ненависті.

 

Дорогі українці!

 

Зараз, як і 80 років тому, Україна б’ється проти тотального зла. Зараз, як і 80 років тому, Україна б’ється за майбутнє – і своє, і всієї Європи, усього вільного світу. Зараз, як і 80 років тому, ми спираємося на спільну силу вільних народів і знаємо, що разом із ними завжди будемо частиною вільної Європи, яка не підкориться злу. І разом з усією вільною Європою 9 травня в Україні будемо відзначати День Європи. Європи об’єднаної, в основі якої має бути й буде мир. Європи нашої, частиною якої Україна завжди була, є й буде.

Сьогодні я підписав відповідний указ, і щороку відзавтра, 9 травня, ми будемо вшановувати нашу історичну єдність – єдність усіх європейців, які знищили нацизм і переможуть рашизм.

Це буде День Європи, яка підтримує українців усі дев’ять років агресії й уже 439 днів повномасштабного вторгнення. Це буде День Європи, яка допомагає нам боротися на всіх напрямах: на полі бою зброєю, на дипломатичній передовій – рішучістю, проти ракетного терору й зимового блекауту, в економіці та на юридичному фронті. Це буде День Європи – нашої союзниці. Яка дає прихисток українським жінкам і дітям. Яка не зазіхає на наш суверенітет і не ставить під сумнів наше право на власний вибір національного шляху. Яка ніколи не називає Україну «вигаданим» чи «штучним» утворенням. І яка дає нам свою зброю, щоб ми могли захистити себе та її – нашу Європу!

Багато років тому на нашому континенті була встановлена традиція святкування Дня Європи для відзначення досягнутих миру та єдності. Сьогодні єдність на нашому континенті наближає нас до відзначення першого дня нашого миру.

Чесна пам’ять про минуле завжди зміцнює віру в майбутнє. Сьогодні, віддаючи належне найбільш важливій перемозі ХХ століття, ми всі чекаємо та наближаємо новий великий день – нової перемоги. Нашої перемоги. День перемоги України. Безумовно, спільної. Яку ми здобудемо разом з усіма, хто нам зараз допомагає.

Ми будемо пам’ятати кожну державу й кожен народ, які стали в боротьбі за свободу разом із нами. Ми ніколи не скажемо, що перемога могла б відбутися без когось із них. Це буде спільний успіх, але я впевнений, що світ називатиме цей день однаково – День перемоги України.

День, коли ми виженемо останнього окупанта з нашої землі. День, коли ми звільнимо всі наші міста й села. День, коли комендантську годину по всій Україні змінить перша хвилина миру. Коли зможемо забути про застосунок «Повітряна тривога». Коли воїни повернуться до своїх родин, а переселенці – до рідного дому. Коли зможемо безпечно мандрувати своєю країною і знову й знову відкривати для себе її красу. Коли будемо зустрічати гостей України, друзів України у наших аеропортах і в Борисполі, і в Сімферополі, і в інших наших містах. У вільних містах вільної України!

Здобутого не втратимо, все захоплене ворогом ми повернемо, зруйноване відбудуємо й разом будемо все це берегти.

Ми поки не знаємо дати нашої перемоги, але знаємо, що це буде свято для всієї України, для всієї Європи, для всього вільного світу. Буде свято всіх наших героїв – наших захисників і захисниць, усіх наших людей, які воюють і працюють заради нашої перемоги, усіх наших союзників і партнерів, які прагнуть нашої перемоги так само, як і ми.

І буде у нашої перемоги символ – синьо-жовта стрічка, наш український прапор. Усюди, де він має бути по праву. Всюди, де наші національні кольори будуть також і як символ шани до нашого народу.

Так має бути й буде.

Пам’ятаємо минуле, б’ємося сьогодні й не зупиняємося, здобуваючи перемогу.

Вічна пам’ять усім загиблим у Другій світовій війні! Слава кожному й кожній, хто бився проти нацизму й переміг!

Слава всім, хто б’ється за Україну! Слава всім нашим героям різних часів, яким ми однаково завдячуємо нашим життям!

 

Слава Україні!