18 травня 1944 року - день депортації кримськотатарського народу.
День трауру. День пам’яті про тих, хто помер, і тих, хто дивом врятувався.
Того дня на світанку в їх будинку прийшли люди зі зброєю, загнали в товарні вагони та вивезли в Сибір і Середню Азію.
У своєму зверненні Начальник ОВА Сергій Борзов нагадав сторінки історії та провів паралель із сьогоденням, зауваживши: «Протягом трьох днів радянська влада депортувала з півострова майже 200 тисяч кримських татар. У 2014-му все повторилось. Кримські татари знову не господарі на своїй землі. Вони тікали від війни проти них…Тоді у них з’явився статус «переселенці»…573 – стільки кримчан було зареєстровано на Вінниччині станом наприкінці 2014 року. Перша хвиля переселенців із півострову – ті, хто у Криму почував себе найбільш вразливими, - віруючі. Вони приїхали першими у Вінницю - у березні 2014-го. Тоді ще ніхто не знав, що буде з їх Батьківщиною. Вони залишили рідну землю, дім, роботу… Аби зберегти своїх дітей, себе і націю…Тепер у них все нове - дім, робота і вінницька земля. Тут їх прихистили».
Тоді вперше за роки Незалежності вінничани пройшли тест на міцність зв’язків кримських татар та українців.
На часі - взаєморозуміння.
«Я народився в засланні, в Узбекистані. У Крим наша родина заїхала в 1987 році, там все кинули… Ми вже звикли, що раз на століття нас виселяють або створюють такі умови. І це знову пов’язано з росією – з 1773 року, коли перша анексія відбулася. У нас сумний жарт тепер є: якщо ти народився в засланні, то твоя дитина - в Криму. Так воно і є…»
Тепер Ельдар з родиною живе у Вінниці.
Кримські татари постійно пам’ятають, що вони з Криму.
рф робить максимум, щоб розмити їхню кримську ідентичність. Просто «татари».
"Крим - це наша спільна проблема. Вона нас об’єднала. Змиритися – неправильно. Ми дуже цікава різноманітна країна. В різноманітності наша сила. Це наша надбання, а не слабкість. Треба дивитися «ширшими очима» на всю державу, на всі куточки. Так буде корисно всім. Тепер ми це знаємо. Усі кримські татари мріють повернутися додому, на Батьківщину. У це вони вірять. І з цим живуть…" - зазначив Сергій Борзов.
«Я поклявся кров обмити з ран твоїх, народе мій…» Цими словами починається гімн кримськотатарського народу.
Через 78 років з дня його депортації і 8 років від анексії Криму рани не загоїлись. Час не лікує…
Вічна пам'ять усім жертвам геноциду кримськотатарського народу!
З надією на перемогу справедливості й правди, разом із кримськими татарами сьогодні промовляємо: Крим буде вільним! Qırım serbest olacaq!
Чингис Мазинов
Rustem Emirsaliev
Илья Дерменжи
Redvan Useinov
Україна переможе!