Уряд нещодавно прийняв збалансоване рішення, затвердивши Порядок монетизації пільг на проїзд та рекомендувавши органам місцевого самоврядування змінити філософію як у відношенні до пільговиків, так і до перевізників.
Люди повинні отримувати гроші на руки і самостійно оплачувати проїзд у тому чи іншому громадському транспорті на міських, приміських та міжміських маршрутах.
Протягом двох місяців – до 1 червня 2018 року – обласні державні адміністрації мають затвердити розміри щомісячних виплат пільговикам. А органи місцевого самоврядування – міські, районні та селищні ради – повинні вирішити: давати гроші людям на проїзд на руки чи залишити все як є зараз.
Кожен регіон має визначити середню вартість поїздки саме в цій області і, вже виходячи з рівної кількості поїздок, затвердити мінімальну гарантовану суму виплати за формулою: середня вартість проїзду в місцевому транспорті*соціальна норма поїздок. Люди матимуть змогу використовувати кошти на свій розсуд: хтось може витратити їх на декілька десятків поїздок у трамваї, а комусь буде вигідніше три рази скористатися таксі.
Постановою Уряду визначено соціальний мінімум, який обов’язково має бути монетизований – це 30 поїздок на місяць на різні види транспорту. Однак, орган місцевого самоврядування має право, враховуючи специфіку того чи іншого населеного пункту, збільшити кількість поїздок і відповідно надати пільговику для цього кошти.
За попередніми підрахунками Мінсоцполітики, в середньому на людину в місяць на проїзд потрібно 150-200 гривень. Щоб не створювати зайвих незручностей для людей, запропоновано синхронізувати дані Пенсійного фонду та органів соціального захисту населення: кошти пільговикам можуть надходити на їх рахунки, де вони отримують свої соціальні виплати – пенсії, допомогу тощо.
Місцеві бюджети, завдячуючи урядовій децентралізаційній реформі, зросли вдвічі – з 146,6 млрд грн. у 2016 році. до 231 млрд грн. у 2018-му. Тому аргументи про брак коштів на монетизацію пільг на проїзд Урядом не сприйматимуться. Завдання органів місцевого самоврядування зробити рішучий крок вперед, і, сповідуючи соціальну відповідальність виплачувати пільговикам реальні кошти на проїзд.