Безбар’єрність – це приклад людяності. І цим ми відрізняємся від ворога. Слава Україні!

Три роки тому під час зустрічі із першою леді Оленою Зеленською в Києві, Вінниччина підписала Меморандум про розвиток безбар’єрної архітектури в Україні.

Тоді обговорювали нову суспільну норму, очікування масштабного руху великої ініціативи жити «без бар’єрів».

З того часу в області у цій сфері зроблено чимало.

Маємо стовідсоткову доступність закладів охорони здоров’я та майже стовідсоткову у соціальній сфері.

Також доступними є дві третини закладів освіти.

Найгірша ситуація залишається із доступністю спортивних споруд. Втім, і тут за останні роки є покращення ситуації, але і є над чим працювати.

Відмічу, що переважно недоступними залишаються заклади у сільській місцевості, переважна більшість яких будувалися в радянські часи та потребує суттєвих рішень для адаптації наявного простору.

Так, тоді про бомбосховища ми ще не думали - війна внесла свої корективи.

Сьогодні, коли ми говоримо про доступність – ми розуміємо і наявність укриттів.

97% усіх освітніх закладів області забезпечені укриттями. Це дало можливість нашим дітям відвідувати садочки та навчатися безпосередньо у школах.

Ми розвивали служби для супроводу незрячих, «соціальне таксі» для перевезення осіб з інвалідністю.

У центрі Вінниці на зупинці встановили увігнутий, так званий «кассельський бордюр», до якого низькопідлоговий транспорт під'їжджає впритул до зупинки, що зручно усім пасажирам.

З-поміж інших сучасних європейських зразків доступності та безпеки почали влаштовувати пішохідні переходи, підняті до рівня тротуару, які полегшують пересування на кріслах колісних та з дитячими візками.

Говорячи про доступність якісних освітніх послуг – це не лише про фізичну доступність закладів освіти. Це про створення ефективної системи освіти. Це необхідна кількість інклюзивних класів у школах, інклюзивних груп у садочках, наявність підготовлених асистентів вчителя, асистентів дитини.

На сьогодні ми єдина область в Україні, де почали працювати асистенти дитини. Дієвим механізмом є і мобільні інклюзивно-ресурсні центри, за допомогою яких послуга їде до дитини.

Тут важливо сказати про доступність шкільних автобусів.

У 2021 році, з моєї ініціативи, в області в рамках централізованої закупівлі шкільних автобусів за рахунок коштів субвенції з державного бюджету та співфінансування громад були вперше придбані усі автобуси, які пристосовані для перевезення осіб на візку. Цьогоріч завдяки коштам з державного бюджети ми закупили ще 30 низькопідлогових шкільних автобусів.

І на завершення скажу без цифр. Україна переможе. І відновиться.

Відновимо. І архітектурне довкілля теж змінимо.

А надані ресурси для відбудови України, мають бути використані нами як шанс зробити нашу країну максимально безбар’єрною у всіх її сферах.

Адже ціна нашої Перемоги – це життя і здоров’я українців та українок.

Для усіх має бути доступним - пересування, навчання, праця, відпочинок, дозвілля.

Начальник ОВА Сергій Борзов