У с.Стадниця Вінницького району відкрили меморіальну дошку загиблому в зоні АТО – Горбатюку Віталію Васильовичу

Друк

На будівлі Стадницької середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ст. днями  урочисто відкрито меморіальну дошку. Саме тут навчався солдат, стрілець-навідник 2-ї роти 15-го батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Віталій Горбатюк, який загинув 24 листопада 2016 року в бою поблизу селища Опитне Ясинуватського району Донецької області внаслідок ураження кулею снайпера, яка не залишила бійцю жодного шансу на життя.

Вшанувати світлу пам’ять бійця, згадати його подвиг, висловити співчуття та щиру вдячність родині загиблого завітали голови Вінницької райдержадміністрації Михайло Демченко та районної ради Сергій Сітарський, начальник відділу освіти Вінницької РДА Світлана Томусяк, депутат райради Олег Бабійчук, очільник територіальної громади Владислав Яклюшин, працівник Вінницького районного військового комісаріату, старший лейтенант Роман Євдокімов, директор Стадницької середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Тетяна Черниш, бойові побратими загиблого, педагогічний, учнівський колективи навчального закладу та односельчани героя.

Виступаючі у своїх виступах зазначили, що гірко та прикро визнавати, що сьогодні незалежність, державний суверенітет, мир та спокій України здобувається ціною життя та здоров’я найкращих українських синів. Щиро дякували батькам за патріотичне виховання сина й наголосили, що ніхто й ніколи не має права забути подвиг українських героїв. Зазначили, що мрією чи не кожного українця є мир та якнайшвидше припинення бойових дій у зоні проведення АТО.

«Шановні присутні, важко щось говорити, адже ніякі слова не повернуть Віталія Горбатюка та тих хлопців, які захищали наші кордони. Сьогодні ми втрачаємо найкращих синів, які захищають нашу волю, свободу, бажання бути вільними, мати своє слово, думку, бути незалежними від будь-яких зовнішніх сил і геополітичних питань», - наголосив Михайло Демченко. - Знаєте, напевно, немає гіршої біди, коли мати з батьком ховають сина або доньку. Це важко і цю біль не можливо передати. Віталій Володимирович та хлопці, які  добровільно пішли захищати незалежність України – є героями. Саме вони ціною власного життя підписали собі вирок, щоб ми з вами були вільні та мали світле майбутнє. Я переконаний, що ті люди, які сьогодні не пам’ятають минулого, не мають майбутнього. Я хотів би вас закликати до того, щоб ми завжди вшановували, пам’ятали наших Героїв, брали з них приклад і ставили їх за приклад нашому підростаючому поколінню. Я впевнений, що сьогодні Україна буде повноцінною Європейською країною, яку будуть поважати всі та якою будемо пишатися ми.

Михайло Іванович подякував та вклонився низько матері за виховання сина та зазначив, що та рана, яка в серці не загоїться ніколи і той біль, який відчуває мати неможливо ні відчути, ні передати словами.

Мама Віталія, Галина Іванівна, нестримуючи сліз, розповіла про свого сина, зазначила, що він завжди жив за принципом «Хто, як не я». Згадала жінка й про дідів та прадідів, які героїчно воювали в роки Другої світової війни. І це почуття патріотизму у їх родині передається з покоління в покоління. Подякувала усім, хто прийшов вшанувати пам’ять її сина, побажала усім бійцям повертатись живими та здоровими, а батькам ніколи не бачити смерті власної кровинки.

Право відкрити пам’ятний знак удостоїлись однокласники бійця. Затим настоятель храму великомученика Димитрія Солунського, протоієрей Миколай Строк освятив меморіальну дошку та здійснив заупокійну молитву за загиблими. Хвилиною мовчання присутні вшанували світлу пам’ять Віталія та усіх українців, які віддали своє життя за самостійність та незалежність держави.

Присутні зі сльозами на очах поклали квіти до пам’ятного знаку.